Абетка для турботливих батьків



На сторінках нашого блогу  батьки зможуть отримувати цікаві поради по вихованню, розвитку та навчанню дітей.
СІМ    БАТЬКІВСЬКИХ  ЗАПОВІДЕЙ
1.     Не вважайте дитину  своєю  власністю  - вона Божа.
2.     Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в  усьому досягає успіху...
3.     Не очікуйте, що вона виросте сама такою, якою хочете ви, -  допоможіть їй стати  собою.
4.     Запам’ятайте:  найголовніший ваш обов’язок  -  розуміти й втішати. Ви – не суддя, не  приклад для  наслідування , а людина,  на грудях якої можна  виплакатись і у п’ять,  і в п’ятдесят  років.
5.     Не переймайтесь, якщо  не можете  чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не  робите.
6.     Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7.     Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона  віддячить вашим онукам.

     Поява дитини в  сім’ї - подія хвилююча, радісна і відповідальна!  Спочатку щасливі батьки визначають на кого із них більше схожий малюк,  чий характер у малечі, а потім кожен із батьків плекає надію, що його нащадок обов’язково досягне в житті того, чого не вдалося їм, батькам! А ще гірше, коли до цього підключаються новоспечені дідусі і бабусі! Кожен із дорослих вважає новонародженого своєю власністю, і що саме вони якнайкраще знають, що потрібно робити, в яку  школу, секцію, гурток записати, якого репетитора краще залучити. Дорослі все вирішили, все визначили. Живи, собі, дитинко, все у тебе буде! Все! Тільки нікому із турботливих батьків не спало на думку, чому ж у них не склалось, чому їм не вдалося, чому їх мрії не здійснились. А чи не тому, що в такому ж юному віці, хтось їх примусово водив до музичної школи, в той час коли йому снився футбол. У кожної дитини є певні таланти, але не кожна стане генієм!        
Діти не зобов’язані йти шляхами батьків, вони не повинні бути кращими ніж батьки, вони повинні бути СОБОЮ!  «Виховання – це наука, що навчає наших дітей обходитися без нас» писав Ернест Легуве французький письменник. Єдине, чим можуть допомогти батьки для всебічного розвитку дитини – це бути прикладом, взірцем для наслідування.  Хочете, щоб ваше маля не мало шкідливих звичок – відмовтеся від них самі, хочете, щоб дитина  була сильна і здорова –  робіть зарядку, здійснюйте велосипедні прогулянки, туристичні подорожі, хочете, щоб була розумна, начитана, грамотна – читайте самі! Дитина наслідує дорослих і іноді їй важко збагнути, чому батьки забороняють їй те, чим займаються самі, і примушують робити те, що самі ніколи не роблять. Тому, щоб досягнути результатів у вихованні важливий власний приклад, а ще спілкування! Читайте літературу і обговорюйте прочитане, дивіться кінофільми і обговорюйте сюжет, вчіть дитину аналізувати і робити висновки.
     Більше спілкуйтеся з дітьми, питайте про їх справи, не бійтеся обговорювати при них якісь сімейні проблеми (звичайно не сварки, або з’ясування особистих стосунків подружжя). Коли дитина знає про певні фінансові проблеми в родині, їй буде легше зрозуміти, чому їй можуть відмовити в іграшці, солодощах,  коли вона знатиме про проблеми в родині, вона зможе зрозуміти сум, тривогу в очах батьків і пробачити необачні образи, грубощі з їх боку.   Дитина повинна відчувати себе повноцінним членом сімї, перейматися проблемами родини, та виконувати певні функції (прибирання, поливати квіти, турбуватися про домашніх улюбленців, якщо вони є). Звичайно у дорослих, щось приготувати, прибрати, відремонтувати виходить краще і швидше, тому дуже часто дитина чує від батьків « Не лізь, я сам(а)!» « Не чіпай, бо поб’єш!» « Поранишся, будеш знати!» , при цьому їм навіть і на думку не спаде виділити для дитини  безпечну ділянку для роботи, а потім обов’язково похвалити її і порадіти, що тільки завдяки допомозі свого маленького помічника (помічниці) мама чи тато не так втомилися. Організовуйте, та запроваджуйте сімейні традиції, обов’язково дослухайтеся до побажань дитини, особливо, якщо це безпосередньо стосується її. Дитина, яка виросла в турботі, ласці, любові сама буде турботливою, ласкавою, люблячою! А коли в сімї панує довіра, лад, взаємопорозуміння, то в майбутньому дитина буде прагнути такий самий сімейний затишок і добробут створити в своїй родині.
Що читати батькам!
Що читати батькам для занять з дітьми?
                    ДЛЯ ВИХОВАННЯ                                             ДЛЯ РОЗВИТКУ
ДЛЯ НАВЧАННЯ

   Головним правилом виховання дитини є спілкування( ми про це наголошували в попередній статті). Спілкуватися з дитиною можна навіть ще коли вона в материнському лоні, а після народження це необхідно робити постійно. Перші забавлянки типу «Потягусі» « Гоп, чук-чук-чук», лагідна мамина колискова пісня, це і є спілкування. Далі йдуть потішки «Сорока – ворона,»  «Іде коза рогата», « Ладусі, ладусі», маленькі віршики, казочки. Вже з піврічного віку дитину можна знайомити з книгою. Зараз багато різноманітних книжечок, з листочками запаяними в поліетилен, з цупкого картону, книжечки – пазли, книжечки – іграшки. Вибір на будь який смак!
   Візьміть собі за правило кожного дня виділяти хвилин 10 -15 на «читання», а якщо дитина виявляє бажання, то можна трішки подовжити це заняття. Читайте з дитиною, розглядайте малюнки, ставте питання, шукайте відповіді і обов’язково хваліть своє маля за правильні відповіді!  Можна покласти перед дитиною декілька книжечок, з якими ви вже знайомились, і запропонувати малечі вибрати ту книжечку, яку  вона  хотіла подивитись, таким чином ви можете взнати симпатії свого малюка. Ніколи не примушуйте дитину до занять з книгою, нічого не трапиться, якщо ви пропустите декілька днів, ви обов’язково їх надолужите потім.
Звичайно такі заняття потребують  певного часу, залучайте до них тата дитини, бабусю. Знайома дитині казочка про «Курочку Рябу» заграє іншими  інтонаціями і тембром, і викличе у вашого малюка нові емоції!
 Урізноманітнити такі заняття і заощадити сімейний бюджет ви зможете звернувшись до найближчої філії бібліотек для дітей нашого міста. На вас чекає великий вибір літератури для  дітей наймолодшого віку.


Капризи чи пізнання світу?
У віці дитини від року до 1,5 років майже кажна мама зіштовхується з проблемою "неслухняності" і "капризів". Ви починаєте замислюватися: може, це я щось не так роблю, раз малюк так поводиться?
Вік від року до 1,5 років - час активного пізнання світу. Малюк уже добре ходить, спритно залазить на високі предмети і може сам дістати те, що йому цікаве. І часто буває зупинений окриком: "Не можна!"
Але, дитині ще зарано для повного розуміння цього слова. Більше того, все, що малюк робить, робиться не "навмисно", і не "на зло". Це прийде пізніше - у 2-3 роки. Тому подумайте - може, все ж таки можна?
   Є небагато сурових "не можна": не можна торкатися плити,розетки, залазити на підвіконня. Інші "не можна" зникають, коли простір будинку правильно організовано (на край стола не ставити гарячі предмети та ті, що б'ються, побутову хімію прибрати в недоступні місця і т.д.). Забороняти - збіднювати розвиток дитини! Дитині треба пізнавати світ. Тому слово "не можна" (а краще "небезпечно", "високо", "гаряче") треба використовувати тільки в надзвичайних випадках. Небезпечно стукати по склу, але можна по підлозі чи стіні (перемкнули увагу); не можна виливати воду на підлогу, але можна в раковину, у ванну, туалет (перемкнули увагу? ТАК!).
   Однорічні діти "не слухаються" тому, що не вміють слухатися так, як у 4-5 років. Чому малюк "бере криком"? Тому що йому необхідно повідомити маму про своє бажання. А як це зробити, якщо говорити "він ще не вміє"?От і кричить маля. Крик - це метод спілкування в цьому віці. Важливо зрозуміти, що це нормально.
   Завдання близьких малюка у віці 1-1,5 років - не заглушити, а розвити його пізнавальну активність. А це можливо лише через численні "можна", через спільну діяльність і повагу до дитини.

Перші кроки до книги

   Найголовніший і найефективніший рецепт прилучити малюка до читання - читати дитині книги, коли вона сама цього ще не вміє. Перегляд телевізора з казковими мультфільмами, диск із будь-якою пригодницькою історією - теж можуть бути, але основною культурною їжею повинне бути читання книжки, що приносить однакове задоволення виконавцю і слухачу. Найперші "ріпки", "колобки" на картонних - щоб не порвалися - аркушах - це самий захопливий вид спілкування зі своєю дитиною.
   Дошкільний період - перша сходинка в літературному розвитку майбутнього читача. Саме в дошкільному віці починає складатися начитаність.
   Якщо читати систематично дитині вголос, з часом вона починає засвоювати структуру твору: початок, розвиток сюжету, кінець. Таким чином у неї розвивається логічне мислення, формується вміння слухати. А ця якість одна із складових культури людини.
   Чим раніше література доторкнеться до душі дитини, а не лише до розуму, тим більше надії, що добрі почуття переможуть. У цьому велику роль відіграє спілкування читача-початківця з досвідченим дорослим, хто б він не був: мама, тато, бабусі і дідусі, вихователі, педагоги, бібліотекарі - і настане, вірте в це, той момент, успіхи дитини приємно вразять батьків і всіх, хто щедро віддав часточку свого душевного тепла дитині.
   Якщо в сім'ї з повагою ставляться до книжки, таке ставлення виробляється і в дитини.
Пам'ятка для батьків

Як викликати у дітей інтерес до читання
1. Читайте не більш як 10-15 хвилин.
2. Перед читанням провітріть кімнату, приберіть зі столу предмети, які відволікають увагу.
3. Якщо дитина втомилася, зробіть фізкультурну паузу.
4. Не бійтесь похвалити дитину.
Як обговорювати з дитиною прочитане
1. З'ясовуйте перед читанням чи під час читання важкі слова.
2. Спитайте, чи сподобалося дитині прочитане. Чим?
3. Що нового дізнався?
4. Чого навчила книга?
5. Запропонуйте дитині зробити малюнок до епізоду, який йому найбільш сподобався, вивчити уривок, якщо це вірш.
Рекомендації та пропозиції для читання вголос
1. Читати з інтонацією.
2. Змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Говоріть м'яко та голосно. Вкладайте в читання частинку душі.
3. Знаходьте час, щоб відповідати на запитання, які ставлять ваші діти під час читання. Це означає, що діти потребують вашої уваги.
4. Вибирайте книги, котрі відповідають розумовим здібностям вашої дитини і викликають у неї цікавість.
5. Діліться історіями цікаво, і це створює ту близькість, про яку діти будуть пам'ятати все своє життя.



Дитячі страхи

Мабуть немає великого секрету в тому , що в кожному з нас присутні такі неприємні відчуття як страх і тривога. Від цього почуття потерпають не тільки дорослі, але й підлітки і навіть діти. І якщо дорослі можуть собі зарадити, то діти частенько не можуть навіть пояснити причини нервовості, сліз і істерик. На страх у дітей батьки реагують  дуже по - різному – одні вдаються до лікарських заспокійливих засобів, інші роблять вигляд, що не помічають змін у настрої дитини,  деякі батьки пояснюють такий стан дитини тим, що таким чином маля хоче привернути до себе увагу «заклопотаних батьків».  Дитячі страхи батьки частенько ототожнюють з дитячими примхами, тому  іноді застосовують покарання, в кращому випадку можуть нагримати, а в гіршому можуть вдатися до більш грубих форм покарання,і це не тільки фізичне, але й емоціональне. Ні тілесні покарання, ні заборона улюблених дитячих занять, ні висміювання, ні приниження не дадуть бажаного результату.
Не знайшовши розуміння серед найближчих найрідніших людей, дитина замикається в собі, стає дратівливою, агресивною такий стан може призвести до такого захворювання, як невроз. Але діагностувати і лікувати його повинен тільки лікар.
 Психологія маленької людини відрізняється тим, що брак або надлишок уваги дають грунт  для розвитку страхів. Також трапляється, що діти, особливо дошкільного віку, бачать у собі і своїй поведінці підґрунтя сімейних конфліктів, і через це у них присутні страх і відчуття власної провини.
У сім’ї де панує любов, турбота, повага  обов’язково знайдуться ніжні слова, теплі обійми, а ще безліч методів, які допоможуть дитині  позбутися своїх страхів, навчитися долати свої фобії.
Якщо ви помітили ознаки фобії у свого малюка і хочете йому допомогти, вам доведеться не тільки перебудовувати взаємовідносини з ним, а й змінюватися самим. Страх смерті, боязнь темряви, нового колективу та інші дитячі боязні можуть і не пройти самі собою. Кращим рішенням у цій ситуації звичайно буде звернення за допомогою до професіонала - психолога. Лише від нього багато в чому залежать правильна діагностика і вибір способу корекції страху. Буває, побороти фобії у дитини дошкільного віку виходить досить швидко, але іноді боротися зі страхом можна три - чотири місяці.

Психологи радять багато різних методів боротьби з дитячими страхами і одним з них є спілкування. Ми, зі своєї сторони,  можемо запропонувати Вам, турботливі батьки, підбірку літератури, яка допоможе не тільки позбавити дітей страху, а й визначити його причину, посприяє якнайшвидшому подоланню дитячих фобій, а обов’язкове обговорення прочитаного, створить атмосферу доброзичливості, та любові у вашій сім`ї.

"Азбука хоробрості" - це інтерактивна книжка, яка допоможе вашому малюкові позбутися найбільш поширених дитячих страхів. З цією книжкою не лякають ані темрява, ані павучки, ані ліфти, ані лікарі.
"Буквар емоцій" - допоможе вашій дитині краще розібратися у вирі власних почуттів. Оригінальні, та веселі завдання урізноманітнять Ваші заняття з дитиною.
 
Насправді, привиди, дракони,чаклунки,чи монстри не такі й страшні, якщо правильно вибрати книжечку.  Прочитавши її, можна не тільки перестати їх боятися, а й навіть потоваришувати з ними! А побутові прибори, які в перше знайомство можуть добряче налякати дитя, за допомого веселих історій будуть незамінними помічниками в оселі.

2 коментарі:

  1. Олена Василівна30 квітня 2015 р. о 04:08

    Дякуємо за цікаві та змістовні поради!!! Чи можна взяти літературу для читання в дитячому садочку, які умови???

    ВідповістиВидалити
  2. Шановна, Олена Василівна, нам надзвичайно приємно, що вам сподобалися наші публікації. Якщо Вас зацікавила певна література, ласкаво запрошуємо до бібліотеки, будемо раді співпраці!

    ВідповістиВидалити