Абетка для турботливих батьків



На сторінках нашого блогу  батьки зможуть отримувати цікаві поради по вихованню, розвитку та навчанню дітей.
СІМ    БАТЬКІВСЬКИХ  ЗАПОВІДЕЙ
1.     Не вважайте дитину  своєю  власністю  - вона Божа.
2.     Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в  усьому досягає успіху...
3.     Не очікуйте, що вона виросте сама такою, якою хочете ви, -  допоможіть їй стати  собою.
4.     Запам’ятайте:  найголовніший ваш обов’язок  -  розуміти й втішати. Ви – не суддя, не  приклад для  наслідування , а людина,  на грудях якої можна  виплакатись і у п’ять,  і в п’ятдесят  років.
5.     Не переймайтесь, якщо  не можете  чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не  робите.
6.     Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7.     Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона  віддячить вашим онукам.

     Поява дитини в  сім’ї - подія хвилююча, радісна і відповідальна!  Спочатку щасливі батьки визначають на кого із них більше схожий малюк,  чий характер у малечі, а потім кожен із батьків плекає надію, що його нащадок обов’язково досягне в житті того, чого не вдалося їм, батькам! А ще гірше, коли до цього підключаються новоспечені дідусі і бабусі! Кожен із дорослих вважає новонародженого своєю власністю, і що саме вони якнайкраще знають, що потрібно робити, в яку  школу, секцію, гурток записати, якого репетитора краще залучити. Дорослі все вирішили, все визначили. Живи, собі, дитинко, все у тебе буде! Все! Тільки нікому із турботливих батьків не спало на думку, чому ж у них не склалось, чому їм не вдалося, чому їх мрії не здійснились. А чи не тому, що в такому ж юному віці, хтось їх примусово водив до музичної школи, в той час коли йому снився футбол. У кожної дитини є певні таланти, але не кожна стане генієм!        
Діти не зобов’язані йти шляхами батьків, вони не повинні бути кращими ніж батьки, вони повинні бути СОБОЮ!  «Виховання – це наука, що навчає наших дітей обходитися без нас» писав Ернест Легуве французький письменник. Єдине, чим можуть допомогти батьки для всебічного розвитку дитини – це бути прикладом, взірцем для наслідування.  Хочете, щоб ваше маля не мало шкідливих звичок – відмовтеся від них самі, хочете, щоб дитина  була сильна і здорова –  робіть зарядку, здійснюйте велосипедні прогулянки, туристичні подорожі, хочете, щоб була розумна, начитана, грамотна – читайте самі! Дитина наслідує дорослих і іноді їй важко збагнути, чому батьки забороняють їй те, чим займаються самі, і примушують робити те, що самі ніколи не роблять. Тому, щоб досягнути результатів у вихованні важливий власний приклад, а ще спілкування! Читайте літературу і обговорюйте прочитане, дивіться кінофільми і обговорюйте сюжет, вчіть дитину аналізувати і робити висновки.
     Більше спілкуйтеся з дітьми, питайте про їх справи, не бійтеся обговорювати при них якісь сімейні проблеми (звичайно не сварки, або з’ясування особистих стосунків подружжя). Коли дитина знає про певні фінансові проблеми в родині, їй буде легше зрозуміти, чому їй можуть відмовити в іграшці, солодощах,  коли вона знатиме про проблеми в родині, вона зможе зрозуміти сум, тривогу в очах батьків і пробачити необачні образи, грубощі з їх боку.   Дитина повинна відчувати себе повноцінним членом сімї, перейматися проблемами родини, та виконувати певні функції (прибирання, поливати квіти, турбуватися про домашніх улюбленців, якщо вони є). Звичайно у дорослих, щось приготувати, прибрати, відремонтувати виходить краще і швидше, тому дуже часто дитина чує від батьків « Не лізь, я сам(а)!» « Не чіпай, бо поб’єш!» « Поранишся, будеш знати!» , при цьому їм навіть і на думку не спаде виділити для дитини  безпечну ділянку для роботи, а потім обов’язково похвалити її і порадіти, що тільки завдяки допомозі свого маленького помічника (помічниці) мама чи тато не так втомилися. Організовуйте, та запроваджуйте сімейні традиції, обов’язково дослухайтеся до побажань дитини, особливо, якщо це безпосередньо стосується її. Дитина, яка виросла в турботі, ласці, любові сама буде турботливою, ласкавою, люблячою! А коли в сімї панує довіра, лад, взаємопорозуміння, то в майбутньому дитина буде прагнути такий самий сімейний затишок і добробут створити в своїй родині.
Що читати батькам!
Що читати батькам для занять з дітьми?
                    ДЛЯ ВИХОВАННЯ                                             ДЛЯ РОЗВИТКУ
ДЛЯ НАВЧАННЯ

   Головним правилом виховання дитини є спілкування( ми про це наголошували в попередній статті). Спілкуватися з дитиною можна навіть ще коли вона в материнському лоні, а після народження це необхідно робити постійно. Перші забавлянки типу «Потягусі» « Гоп, чук-чук-чук», лагідна мамина колискова пісня, це і є спілкування. Далі йдуть потішки «Сорока – ворона,»  «Іде коза рогата», « Ладусі, ладусі», маленькі віршики, казочки. Вже з піврічного віку дитину можна знайомити з книгою. Зараз багато різноманітних книжечок, з листочками запаяними в поліетилен, з цупкого картону, книжечки – пазли, книжечки – іграшки. Вибір на будь який смак!
   Візьміть собі за правило кожного дня виділяти хвилин 10 -15 на «читання», а якщо дитина виявляє бажання, то можна трішки подовжити це заняття. Читайте з дитиною, розглядайте малюнки, ставте питання, шукайте відповіді і обов’язково хваліть своє маля за правильні відповіді!  Можна покласти перед дитиною декілька книжечок, з якими ви вже знайомились, і запропонувати малечі вибрати ту книжечку, яку  вона  хотіла подивитись, таким чином ви можете взнати симпатії свого малюка. Ніколи не примушуйте дитину до занять з книгою, нічого не трапиться, якщо ви пропустите декілька днів, ви обов’язково їх надолужите потім.
Звичайно такі заняття потребують  певного часу, залучайте до них тата дитини, бабусю. Знайома дитині казочка про «Курочку Рябу» заграє іншими  інтонаціями і тембром, і викличе у вашого малюка нові емоції!
 Урізноманітнити такі заняття і заощадити сімейний бюджет ви зможете звернувшись до найближчої філії бібліотек для дітей нашого міста. На вас чекає великий вибір літератури для  дітей наймолодшого віку.


Капризи чи пізнання світу?
У віці дитини від року до 1,5 років майже кажна мама зіштовхується з проблемою "неслухняності" і "капризів". Ви починаєте замислюватися: може, це я щось не так роблю, раз малюк так поводиться?
Вік від року до 1,5 років - час активного пізнання світу. Малюк уже добре ходить, спритно залазить на високі предмети і може сам дістати те, що йому цікаве. І часто буває зупинений окриком: "Не можна!"
Але, дитині ще зарано для повного розуміння цього слова. Більше того, все, що малюк робить, робиться не "навмисно", і не "на зло". Це прийде пізніше - у 2-3 роки. Тому подумайте - може, все ж таки можна?
   Є небагато сурових "не можна": не можна торкатися плити,розетки, залазити на підвіконня. Інші "не можна" зникають, коли простір будинку правильно організовано (на край стола не ставити гарячі предмети та ті, що б'ються, побутову хімію прибрати в недоступні місця і т.д.). Забороняти - збіднювати розвиток дитини! Дитині треба пізнавати світ. Тому слово "не можна" (а краще "небезпечно", "високо", "гаряче") треба використовувати тільки в надзвичайних випадках. Небезпечно стукати по склу, але можна по підлозі чи стіні (перемкнули увагу); не можна виливати воду на підлогу, але можна в раковину, у ванну, туалет (перемкнули увагу? ТАК!).
   Однорічні діти "не слухаються" тому, що не вміють слухатися так, як у 4-5 років. Чому малюк "бере криком"? Тому що йому необхідно повідомити маму про своє бажання. А як це зробити, якщо говорити "він ще не вміє"?От і кричить маля. Крик - це метод спілкування в цьому віці. Важливо зрозуміти, що це нормально.
   Завдання близьких малюка у віці 1-1,5 років - не заглушити, а розвити його пізнавальну активність. А це можливо лише через численні "можна", через спільну діяльність і повагу до дитини.

Перші кроки до книги

   Найголовніший і найефективніший рецепт прилучити малюка до читання - читати дитині книги, коли вона сама цього ще не вміє. Перегляд телевізора з казковими мультфільмами, диск із будь-якою пригодницькою історією - теж можуть бути, але основною культурною їжею повинне бути читання книжки, що приносить однакове задоволення виконавцю і слухачу. Найперші "ріпки", "колобки" на картонних - щоб не порвалися - аркушах - це самий захопливий вид спілкування зі своєю дитиною.
   Дошкільний період - перша сходинка в літературному розвитку майбутнього читача. Саме в дошкільному віці починає складатися начитаність.
   Якщо читати систематично дитині вголос, з часом вона починає засвоювати структуру твору: початок, розвиток сюжету, кінець. Таким чином у неї розвивається логічне мислення, формується вміння слухати. А ця якість одна із складових культури людини.
   Чим раніше література доторкнеться до душі дитини, а не лише до розуму, тим більше надії, що добрі почуття переможуть. У цьому велику роль відіграє спілкування читача-початківця з досвідченим дорослим, хто б він не був: мама, тато, бабусі і дідусі, вихователі, педагоги, бібліотекарі - і настане, вірте в це, той момент, успіхи дитини приємно вразять батьків і всіх, хто щедро віддав часточку свого душевного тепла дитині.
   Якщо в сім'ї з повагою ставляться до книжки, таке ставлення виробляється і в дитини.
Пам'ятка для батьків

Як викликати у дітей інтерес до читання
1. Читайте не більш як 10-15 хвилин.
2. Перед читанням провітріть кімнату, приберіть зі столу предмети, які відволікають увагу.
3. Якщо дитина втомилася, зробіть фізкультурну паузу.
4. Не бійтесь похвалити дитину.
Як обговорювати з дитиною прочитане
1. З'ясовуйте перед читанням чи під час читання важкі слова.
2. Спитайте, чи сподобалося дитині прочитане. Чим?
3. Що нового дізнався?
4. Чого навчила книга?
5. Запропонуйте дитині зробити малюнок до епізоду, який йому найбільш сподобався, вивчити уривок, якщо це вірш.
Рекомендації та пропозиції для читання вголос
1. Читати з інтонацією.
2. Змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Говоріть м'яко та голосно. Вкладайте в читання частинку душі.
3. Знаходьте час, щоб відповідати на запитання, які ставлять ваші діти під час читання. Це означає, що діти потребують вашої уваги.
4. Вибирайте книги, котрі відповідають розумовим здібностям вашої дитини і викликають у неї цікавість.
5. Діліться історіями цікаво, і це створює ту близькість, про яку діти будуть пам'ятати все своє життя.



Дитячі страхи

Мабуть немає великого секрету в тому , що в кожному з нас присутні такі неприємні відчуття як страх і тривога. Від цього почуття потерпають не тільки дорослі, але й підлітки і навіть діти. І якщо дорослі можуть собі зарадити, то діти частенько не можуть навіть пояснити причини нервовості, сліз і істерик. На страх у дітей батьки реагують  дуже по - різному – одні вдаються до лікарських заспокійливих засобів, інші роблять вигляд, що не помічають змін у настрої дитини,  деякі батьки пояснюють такий стан дитини тим, що таким чином маля хоче привернути до себе увагу «заклопотаних батьків».  Дитячі страхи батьки частенько ототожнюють з дитячими примхами, тому  іноді застосовують покарання, в кращому випадку можуть нагримати, а в гіршому можуть вдатися до більш грубих форм покарання,і це не тільки фізичне, але й емоціональне. Ні тілесні покарання, ні заборона улюблених дитячих занять, ні висміювання, ні приниження не дадуть бажаного результату.
Не знайшовши розуміння серед найближчих найрідніших людей, дитина замикається в собі, стає дратівливою, агресивною такий стан може призвести до такого захворювання, як невроз. Але діагностувати і лікувати його повинен тільки лікар.
 Психологія маленької людини відрізняється тим, що брак або надлишок уваги дають грунт  для розвитку страхів. Також трапляється, що діти, особливо дошкільного віку, бачать у собі і своїй поведінці підґрунтя сімейних конфліктів, і через це у них присутні страх і відчуття власної провини.
У сім’ї де панує любов, турбота, повага  обов’язково знайдуться ніжні слова, теплі обійми, а ще безліч методів, які допоможуть дитині  позбутися своїх страхів, навчитися долати свої фобії.
Якщо ви помітили ознаки фобії у свого малюка і хочете йому допомогти, вам доведеться не тільки перебудовувати взаємовідносини з ним, а й змінюватися самим. Страх смерті, боязнь темряви, нового колективу та інші дитячі боязні можуть і не пройти самі собою. Кращим рішенням у цій ситуації звичайно буде звернення за допомогою до професіонала - психолога. Лише від нього багато в чому залежать правильна діагностика і вибір способу корекції страху. Буває, побороти фобії у дитини дошкільного віку виходить досить швидко, але іноді боротися зі страхом можна три - чотири місяці.

Психологи радять багато різних методів боротьби з дитячими страхами і одним з них є спілкування. Ми, зі своєї сторони,  можемо запропонувати Вам, турботливі батьки, підбірку літератури, яка допоможе не тільки позбавити дітей страху, а й визначити його причину, посприяє якнайшвидшому подоланню дитячих фобій, а обов’язкове обговорення прочитаного, створить атмосферу доброзичливості, та любові у вашій сім`ї.

"Азбука хоробрості" - це інтерактивна книжка, яка допоможе вашому малюкові позбутися найбільш поширених дитячих страхів. З цією книжкою не лякають ані темрява, ані павучки, ані ліфти, ані лікарі.
"Буквар емоцій" - допоможе вашій дитині краще розібратися у вирі власних почуттів. Оригінальні, та веселі завдання урізноманітнять Ваші заняття з дитиною.
 
Насправді, привиди, дракони,чаклунки,чи монстри не такі й страшні, якщо правильно вибрати книжечку.  Прочитавши її, можна не тільки перестати їх боятися, а й навіть потоваришувати з ними! А побутові прибори, які в перше знайомство можуть добряче налякати дитя, за допомого веселих історій будуть незамінними помічниками в оселі.

  Сімейні традиції

Сімейні традиції та звичаї повинні стати невід'ємним атрибутом кожної сімї, яка прагне родинного щастя і благополуччя, гармонії і досконалості  у відносинах. Кожна сімейна традиція особлива і неповторна,і її вибір стосується тільки тієї родини, де вона впроваджується. Продовження  сімейних традицій з покоління в покоління, зберігають теплоту родинних  стосунків, та взаємоповагу і порозуміння між подружжям та їхніми батьками. Сім’я, де панує затишок, гостинність, любов – дружна, а сім’я де шанують, та зберігають сімейні традиції – ще й міцна.

 Створити власні традиції в сім'ї, які будуть передаватися від дітей до внуків і   т. д., може кожен з нас. Тільки при цьому необхідно враховувати, щоб та чи інша подія була яскравим і незабутнім, а ще позитивним  враженням для дитини, щоб повторюване дійство  дотримувалося в обов'язковому порядку, незалежно від будь-яких обставин, а головне, щоб у цих традиційній заходах було те, що позитивно сприймалося б дитиною.
Можна почати з самого простого – читати перед сном. Навіть якщо дитина ще зовсім маленька, і не розуміє те, що ви йому говорите, один ваш голос буде надавати неймовірну користь для малюка. Слід уважно ставитися при цьому до вибору казок. Книги повинні вчити дитину, виховувати і розвивати в ній певні якості. Можна спробувати складати повчальні казки самим, роблячи наголос на той виховний елемент, який ви вважаєте за потрібне. Дружна і щаслива сім'я може придумати для себе «особливе» вітальне слово, яке буде зрозуміле тільки членам родини. Цікавою родзинкою може бути те, що при вітанні один одного, хтось один вимовляє першу половину слова, а його співрозмовник вираз закінчує. Теж саме відноситься до прощання. Можна придумати забавні побажання один одному на весь день.                                
Як це не парадоксально звучить, але найкращою сімейною традицією вважається свято дня народження. Кожна родина може визначитися, як святкувати цю подію, або в колективі друзів, або в теплому сімейному колі. Важливо, щоб дитина сама визначалася в питаннях, які стосуються безпосередньо її.  Це дозволить малюку  відчути себе значимим членом родини, навчить його приймати гостей, і що важливо, сформує у нього традицію святкування дня  народження. Дорослі на день народження дитини можуть придумати безліч самих різних, але особливих тільки для нього ритуалів. Наприклад, відзначати зростання дитини на спеціальній лінійці, обводити ручку або ніжку дитини або створити фотогалерею, словом, все те, що допоможе дитині згадати свої дитячі роки та пов'язані з цим щасливі миті.Також дитину можна залучити до складання сімейного генеалогічного древа або колекціонування чого-небудь. Дуже важливо, щоб це приносило радість всім членам сім'ї. Сімейні походи в театр або виїзд на природу, спільний перегляд нового дитячого кіно, поїздки до бабусі на кожен день народження та обов'язкове виготовлення для неї подарунків власними руками - все це є обов'язковою складовою сім'ї, запорукою прекрасного душевного самопочуття, збереження сприятливої обстановки у сім'ї. Нехай у вашому домі завжди буде затишок і тепло! Створіть свою особливу сімейну атмосферу, впровадьте свої особисті звичаї, пильнуйте за їх дотриманням і свято зберігаючи, передавайте всі ці надбання своїм нащадкам. 

  Турботливим батькам, радимо прочитати, разом із дітьми надзвичайно зворушливі і повчальні оповідання В.О. Сухомлинського. 

Разом із шведською письменницею Марією Паар перейнятися долею дев'ятирічних друзів, безтурботне життя яких порушує сімейне горе, але не руйнує їх дружби, і віри.  



Ці книги Ви зможете знайти на полицях нашої бібліотеки.

 Дитячі "недитячі" питання.
Діти завжди ставлять запитання , їх цікавить все з чим вони зіштовхуються. Дитячі питання це  не проста цікавість маленького чомусика. Це - пізнання світу, створення нової філософії. Чи важко відповідати  на дитячі запитання? Звичайно так! Це скаже вам кожен, кому довелося хоч раз давати на них відповідь. 
Якщо розглянути групи запитань, то їх можна поділити на три розділи : 
-Легкі питання. 
-Важкі питання.
-Дуже важкі питання.
 Перша група  це питання розвиваючого і пізнавального типу, про погоду, природу, механізми.  Не ставтеся до відповідей недбало, не відповідайте односкладними відповідями, а тим більше не відсилайте дитину до інших членів сім'ї. Адже питання поставлено саме Вам, то і потрудіться дати дитині чітку, змістовну, вичерпну відповідь. Але іноді, коли питання вимагають знань з хімії, фізики, біології не полінуйтеся, а запропонуйте дитині разом шукати інформацію - піти в бібліотеку, музей, парк, планетарій, кінотеатр, подивитися разом розвиваючі програми по телевізору, чи за допомогою  інтернету.

 У нашій бібліотеці ави зможете знайти безліч цікавої інформації, яка допоможе Вам знайти відповіді на будь-які дитячі питання.
 
Щодо другої групи питань, то після розкриття змісту у деяких батьків виникне саркастична посмішка, бо на їх думку це питання можна класифікувати як "дуже важкі", але не поспішайте робити висновки, бо на питання "Звідки я взявся?"набагато легше знайти пояснення ніж на питання третьої групи. Але все по порядку:
 Отже це трапилося і ваша дитина з серйозним виглядом ставить Вам конкретне питання "Звідки я взявся?" Слід зауважити, що відповіді типу"приніс лелека", знайшли в капусті", "купили в магазині", може і звільнять вас від цієї розмови, але ненадовго. Швидше за все, коли дитина ставить такі питання, у неї вже є деяка інформація, і вона прагне дізнатися про ЦЕ  від найрідніших людей, бо довіряє вам, любить вас. Задумайтесь, чи не травмуєте ви дитину відповідями про те, що її знайшли, купили, підкинули? Тому турботливим батькам слід бути готовими до серйозної, відвертої розмови. 
 Але, будьте певні, не встигнете ви щось сформулювати накшталт маминого животика, дитина слушно поставить вам інше підготовлене питання: "- Як я туди потрапив?"
Чи слід розповідати дитині про інтимні подробиці дорослого життя? Звісно, що ні, обов'язково зважайте на вік дитини, у три, чотири роки достатньо подивитися з малюком весільні фото батьків, розказати, що після такого гарного і незабутнього свята створення сім'ї, у маминому животику з'являється нове життя. Хто це буде, хлопчик, чи дівчинка, батьки ще не знають, але вже дуже люблять свою майбутню дитину, бо дуже кохають один одного. Дитина повинна розуміти, що своєю появою на світ вона повинна завдячувати батькам, бо тільки у своєї мами і тата вона, чи він могли народитися. Уважно прослідкуйте реакцію своєї дитини, чи задоволена вона розмовою. Якщо дитя захотіло вас обійняти,поцілувати, пригорнутися до вас, можете вважати, що ваша відповідь була переконливою і повністю задовольнила цікавість дитини.
 І тут на допомогу прийде відповідна література, яка стане вашим помічником.


Дітям підліткового віку батьки можуть запропонувати знайти самим відповіді на свої питання. Це буде правильно, тому, що такі книги створені профільними кваліфікованими  спеціалістами, якнайкраще підготують підлітка до дорослого життя. А фонд нашої бібліотеки стане в нагоді турботливим батькам.
Третя група запитань класифікується, як філософські питання.
"- Чому ви з мамою сваритеся?" "- Навіщо люди розлучаються?" "-Чому люди помирають?"
"-Чому вам можна говорити негарні слова, а мені - ні?" "-Чому мене карають?", це лише малий спектр таких питань. Чому вони вважаються дуже важкими? А тому, що шаблонної відповіді не існує, бо  на кожне таке питання батьки повинні самі формулювати пояснення, знаходити аргументи, обгрунтовувати своє бачення тих чи інших ситуацій.
Ніколи не обманюйте дітей, вони прекрасно бачуть і відчувають всі тонкощі  відносин між батьками, ріднею, сусідами, знайомими. Не створюйте ілюзію гарних стосунків, коли сімейне життя летить шкереберть, будьте чесні з дітьми, сприймайте їх як рівноправних членів родини, які також мають особисту думку і власне бачення тої чи іншої ситуації. 
Пропонуємо вам, шановні батьки, прочитати деякі твори, які допоможуть вам краще зрозуміти психологію підлітка, його душевні тривоги, та емоційний стан.



 Дитячі трагедії


Кого не дражнили  в дитинстві? Ну хіба тільки того, хто сам дражнив всіх! Хто не переживав і не страждав від того? Але це трапилося з вашою дитиною! Ваш найдорогоцінніший скарб обізвали "капловухим", "очкариком", "косолапим", "жадіною-гов'ядиною", "мухою повторухою", а як.
Питання - як реагувати? Чим допомогти? Як зупинити цькування ?
 Спочатку визначте "масштаб трагедії", якщо це сталося один два рази в процесі гри, можете відбутись простим заспокоюванням дитини. Але якщо зміни в поведінці дитини ви помітили наступні прояви вам потрібно з особливою уважністю підійти до їх вирішення.
  1. Небажання відвідувати дитячий заклад. Подібна поведінка може виникнути у дитини, яка потрапила в новий колектив. Це є природним процесом, тому що в даний період відбувається адаптація малюка або підлітка до середовища, яку він до цього не впізнав. В іншому випадку слід в обов'язковому порядку розібратися з причинами небажання спілкуватися з соціумом.
  2. Симулювання різних захворювань. У літній період і під час канікул дітям будь-якого віку пропонується ряд розважальних заходів. Якщо дитину обзивають окремі особистості, то він придумає собі нездужання будь-якого роду з метою уникнення контакту з кривдниками.
  3. Агресія на будь-яку критику. Однією з причин такого викиду негативу на близьких людей може послужити цькування дітей за стінами рідного дому. У цьому випадку дитина замикається в собі, а потім миттєво закипає, якщо батьки роблять йому зауваження.
  4. відсутність друзів. Якщо син або дочка по своїй натурі є сором'язливими і замкнутими особами, то вони можуть прагнути до самотності. В іншій же ситуації слід занепокоїтися тим, що улюблене чадо цурається своїх однолітків.
  5. Синці та садна. В даному випадку варто бити тривогу, тому що конфлікт в дитячому колективі дійшов до своєї кульмінації. Реально повірити своєму синові тільки один раз, що він оступився і сильно забився при цьому. Якщо справа набула систематичного характеру, то обзивання маленької жертви перейшло в фізичне насильство по відношенню до неї.
Що робити батькам в цій ситуації?
  • Розмова з вихователем. При цьому не варто соромитися звертатися до педагога. По-перше, він зрозуміє, що доля його маленького підопічного не байдужа батькам. По-друге, під час таких довірчих бесід тато і мама будуть в курсі всіх проблем, які відбуваються з їхньою дитиною.
  • Ігровий підхід до вирішення проблеми. У цьому віці діти найбільш розкриваються під час подібного спільного проведення часу зі своїми батьками. Розслабившись і увійшовши в азарт від будь-якої гри, вони здатні розповісти татам і мамам про існуючі у них проблеми в саду. Можна запропонувати їм озвучити улюблену іграшку своїм ім'ям, а предмет, що їх лякає або дратує, позначити як свого реального кривдника.
  • Гра в чарівні слова. Навіть малюків необхідно починати вчити усвідомлювати свою власну гідність. У тій же ігровій формі слід їм показати приклад того, як найкраще відповісти дитині, який обзивається. В даний період добрі слова у відповідь на глузування досить часто ставлять блокаду між організатором скандалу і потенційною жертвою.
  • Максимальна моральна підтримка. Внутрішній світ маленької дитини настільки вразливий, що в багатьох випадках він може бути зруйнований дощенту без мудрої поради і схвалення батьків. При перших же сигналах того, що дитину обзивають в дитячому саду, необхідно показати йому, як доріг він власній родині.
  • Дозвіл брати цікаві речі. Багато батьків забороняють брати з собою в дитячий сад дорогі іграшки. Частково вони мають рацію в своєму рішенні, тому що видобуваються такі презенти нелегкою працею. Однак час від часу варто довірити своєму карапузові віднести своїм ровесникам на розгляд будь-які популярні дитячі журнали, розмальовки, ляльки або конструктори.
  • Розмови про неприпустимість насильства. Деякі тата і мами впевнені, що вселяти основи загальнолюдської моралі дітям дошкільного віку просто безглуздо. Психологи стверджують, що подібне оману може дорого обійтися в майбутньому горе-вихователям. У кращому випадку вони дають своїм нащадкам рекомендації типу «дай йому здачі» або «образь ще образливіше». Постояти за себе потрібно вміти завжди, але виключно за допомогою кулаків розправлятися з тими, хто обзивається, є непрощенним поведінкою.
  • Переклад прізвиська жартома. Почуття гумору в якості захисного щита необхідно розвивати з ранніх літ. Ніхто не зачепить людину, яка вміє сам посміятися над собою. Подібну рекомендацію досить складно втілити в життя, але при бажанні допомогти своїй дитині необхідно застосувати всю свою педагогічну мудрість. На Лешку (Антошку) -картошку можна малюкові відповісти, що він - чіпси, а їх більшість людей любить.
  • Тематичні мультиплікаційні фільми. Серйозні кінострічки малюки не зрозуміють, але розважальні анімації їм осмислити цілком під силу. В даному випадку психологи рекомендують організувати спільний перегляд мультфільму «Опудало-Мяучело», де життєрадісне кошеня стало жертвою насмішок і обзивання.https://www.youtube.com/watch?v=YdFiB-QMviA 
  • Прочитайте з вашими дітьми віршик А.Усачова про "косолапого ведмедика". як йому вдалося подолати насмішки від звірів, і піднести цей недолік у сімейну гідність.
 Для школярів пропонуємо літературні твори, які допоможуть дітям подолати певний психологічний бар'єр  у стосунках із кривдниками:
http://russkay-literatura.net/proizvedeniya-dlya-detej-ot-8-let/246-rytsar-vasya-yakovlev-rasskaz-s-illyustratsiyami.html
Ця історія про хлопчика, якого за зовнішність, та незграбність називали "тюфяком", але мало хто знав, що в грудях цього незграби б'ється серце справжнього лицаря! Але, як виявилось Васильку були притаманні хоробрість, скромність і шляхетність.  Та справжні лицарі не вміють і не хочуть тим хизуватися. Про це знав Василько, цим і скористався його однокласник  Дімка Ковальов.


https://www.litmir.me/br/?b=560873&p=1
 Носити окуляри, як виявляється, це не тільки бути  об'ктом глузувань, але іноді  можна бути  об'єктом заздрощів!
Аньян (герой оповідання) був приголомшений тим, що у їхньому класі з'явився ще один "очкарик".


 
Книга про шестикласницю, яка змогла не тільки пережити образи, приниження, фізичне насилля однолітків, але і самий справжній бойкот однокласників. Такі випробування не зломили характер дівчинки, час розставив все на свої місця, а героїня залишилася справжньою ЛЮДИНОЮ!

Телеверсія

https://www.youtube.com/watch?v=eHExiCW1mLc 1с.


https://www.youtube.com/watch?v=IQyAzhvskg0   2с.





                     Рудий  Тимко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=2807

Цього хлопця з рудим волоссям ніхто не ображав! Його всі боялися. Коли на подвір'ї  з'являвся  рудий Тимко звідти зникали всі: діти, коти і навіть пташки. Та одного разу сталося диво, яке повністю змінило ставлення до цього рудоволосого розбишаки!





http://loveread.ec/view_global.php?id=64490
Чуттєва історія хлопчика, який народився "без обличчя" і через це його сахаються однолітки і дорослі. Йому боляче і самотньо.  До 10 років його навчала мама. Але сім’я приймає рішення віддати хлопчика у звичайну школу, і підлітку “без обличчя” доведеться пройти через різні випробування, щоб нарешті однокласники побачили в ньому звичайного хлопця, з яким класно дружити.
“Оггі не може змінити своє обличчя, але ми можемо змінити ставлення до нього”.

телеверсія http://moviestape.net/katalog_filmiv/drama/10403-dyvo.html

2 коментарі:

  1. Олена Василівна30 квітня 2015 р. о 13:08

    Дякуємо за цікаві та змістовні поради!!! Чи можна взяти літературу для читання в дитячому садочку, які умови???

    ВідповістиВидалити
  2. Шановна, Олена Василівна, нам надзвичайно приємно, що вам сподобалися наші публікації. Якщо Вас зацікавила певна література, ласкаво запрошуємо до бібліотеки, будемо раді співпраці!

    ВідповістиВидалити