Блог бібліотеки-філії №10 для дітей

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Мова - душа народу!

Міжнародний день рідної мови відносно молоде свято - до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. У 1952 році в столиці Бангладеш Дацці розстріляли демонстрацію студентів, які вимагали захистити свою рідну бенгальську мову і визнати її однією з державних мов.

Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову. Вона ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, наймудріше, найблагородніше та найпоетичніше.

На Міжнародному конкурсі мов у Парижі в 1928 році нашу мову визнали однією з наймелодійніших мов у світі - після французької та італійської.

Багато письменників, поетів, філософів, науковців відзначали велике значення рідної мови у нашому житті. Мова ніколи не змінюється і не зникає сама собою. Кожна її норма , кожне слово, кожний звук - це подих історії, це свідчення певних подій, які колись пережив народ, що говорить цією мовою. От як про це сказав свого часу Д. Павличко та інші:

"Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на вогні."
(Д. Павличко)

"Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема.

Так і мови нема без народу

І народу без мови нема..."

                           (В. Забаштанський)                                                         

"О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Море брильянтів, це мова моя,

Це - мова моєї Вкраїни!"

(В. Сосюра)

 Більше висловів та віршів про рідну мову читай далі...

"Як парость виноградної лози, плекайте мову,

Пильно й ненастанно політь бур'ян.

Чистіша від сльози вона хай буде...

Не бійтесь заглядати у словник:

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядати сад".

                                    (М. Рильський)

"Я вірю в тебе, моя мати,

Мій бог, що дивиться з висот.

В народів інших старцювати

Повік не буде мій народ!

Ні, наша мова не загине,

ЇЇ не знищать сили злі!

Ти власним світом, Україно,

Сіяти будеш на землі!"

                             (В. Сосюра)

"У душі виношуємо слово

Лагідне й безжальне немов крила,

Мово рідна, мово колискова,

Совісті народної дзвіниця..."

                                 (В. Земляний)

"Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній, що треба нам, є,

А хто свою мову забуде,

Той сердце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ!"

(В. Сосюра)